Menu
- WYSZYWANE / ВИШИВКА(96)
- KSIĄŻKI / КНИЖКИ(563)
- dla DZIECI I MŁODZIEZY/ для ДІТЕЙ І МОЛОДІ(119)
- UKRAIŃSKIE TRADYCJE / УКРАЇНСЬКІ ТРАДИЦІЇ(41)
- BELETRYSTYKA / ХУДОЖНІ(45)
- HISTORIA / ІСТОРІЯ(68)
- RELIGIA / РЕЛІГІЯ(311)
- SŁOWNIKI / СЛОВНИКИ(2)
- TYLKO U NAS / ЛИШЕ У НАС(22)
- Śpiewniki, Nuty / Співаники, ноти(10)
- Poradniki / Посібники(29)
- Książki kucharskie(4)
- Albumy(12)
- Przewodniki / Путівники(1)
- KALENDARZE / КАЛЕНДАРІ(14)
- IKONY / ІКОНИ(77)
- KARTKI / ЛИСТІВКИ(25)
- PAMIĄTKI / СУВЕНІРИ(173)
- CZOTKI / ЧОТКИ(63)
- BIŻUTERIA / ЮВЕЛІРНІ вир.(5)
- CERAMIKA / КЕРАМІКА(7)
- CD/DVD-Muzyka i inne(25)
- ŚWIĘTA, SAKRAMENTY, okazje / СВЯТА, Св. ТАЇНСТВА, нагоди(93)
- Czasopisma / часописи(8)
- Filatelistyka i numizmatyka / філателія і нумізматика(8)
- dla dzieci i młodzieży / для дітей і молоді(33)
- dla świątyni i kapłana / для храму і священика(41)
- RÓŻNE / РІЗНЕ(9)
- Nowości
- Promocje
Sonda
Wyszukiwarka
Produkt dnia
32,38 zł
23,81 zł
Producenci
Zaloguj się
book (ukr-pol): Нація над усе! (В. Пилипович) / Nacija nad use! (W. Pilipowicz)
towar niedostępny
dodaj do przechowalni
Opis
видавництво: DOMI (Володимир Пилипович)
Палітурка: тверда
сторінок: 308
формат: 24 х 17 см
wydawnictwo: DOMI (Włodzimierz Pilipowicz)
okładka: twarda
stron: 308
format: 24 х 17 cm
Слово від упорядника
У третьому томі факсимільної серії «На Владичому» зібрано 19 текстів – газетних статей, брошур і листівок (метеликів), надрукованих 1848 року у Львові, в Перемишлі та Сяноці, які вийшли з-під пера польських та українських публіцистів, і які складають основу цього видання. У Додатках передруковано 10 публікацій, які доповнюють корпус передруків. Підібрані до передруку тексти стосуються низки питань, які загально можна назвати національними. Оба розділи складено за хронологію появи даного тексту, що дозволить читачам стежити за розвитком самої полеміки.
Економічна і політична криза в Австрійській імперії, викликала у Відні заворушення у днях 13-15 березня 1848 року, внаслідок чого у відставку подався уряд Клемента фон Меттерніха. Тоді теж було ліквідовано панщину і цензуру, а 25 квітня імператор Фердинанд І пообіцяв надати державі конституцію. Втім, не про Відень тут йтиме мова, а про галицькі справи, бо ж історія, яку розповідає презентована читачам книга, почалася у Львові 19-го березня 1848 року:
Dnia 19 marca, gdy młodzież seminarzycką obrządku greckiego wezwano do Akademii dla podpisania adresu1, znalazł się tam członek instytutu stauropigialnego [Кирило Вінковський – В.П.], który przemówił do niej w ten sposób: „Niezapominajcie że jesteście szczepem ruskim, różnym od polskiego; że macie inną narodowość, inną historię, inny język: słowem że jesteście Rusinami; jeźli tedy zechcecie podpisywać ten adres, to uczyńcie to nie wprzód, aż w nim dołożone zostaną punkta, któremiby wam osobny byt, osobną narodowość, osobny język zabezpieczono”. Mowcę obrzucono słowami wzgardy […]
Podnosimy to zdarzenie nie ze stanowiska namiętności i wrażeń, jakie sprawiło […]. Podnosimy je ze stanowiska naukowego, celem spokojnej rozumowej dyskusji2.
Подія ця, як і міркування з її приводу анонімного автора цитованої статті (був ним Леон Корецький), який вважав, що, начебто, поляки і русини – це одна нація, а руська мова – діалект польської, зустрілися з активною підтримкою польських правих сил, і, відповідно, із запереченням з боку українських публіцистів але також польських, поміркованого та ліберального напрямків. Особливістю цієї полеміки було те, що українські автори свої тексти писали здебільше польською мовою, і що українську сторону, в більшості, репрезентували надсянці.
Чи не першим, хто відповів Корецькому на цю, – як сказав би Іван Вишенський – «зачапку мудрого латинника з глупим русином», був о. Антін Петрушевич брошурою Słów kilka napisanych w obronie ruskiej narodowości (Lwów, gród Rusi Austryjackiej, 1848). Згодом з’являються наступні публікації: перемиський священик і вчитель місцевої гімназії Тома Полянський друкує в Перемишлі Słowo jedno w celu wzajemnego porozumienia się, в якому згадано статтю Корецького з газети „Dziennik Narodowy”. На цю спробу з’ясувати полякам національні позиції галицьких українців, з полонофільських позицій відповів сяноцький русин і доктор медицини Йосиф Вінковський (здається свояк Кирила Вінковського) у адресованому до польської Сяноцької ради зверненні, написаному нібито від імені священиків Сяноцької землі3.
Окрему публікацію проти статті Корецького видає у Перемишлі того ж 1848 р. о. Полянський – Uwagi nad rozprawą o „tak zwanych” Rusinach w Dzienniku narodowym Lwowskim Nr 2. umieszczoną: (Przypadkowo spóźnione), пише в них: By się przeto niezdawało komu, że „tak zwani” Rusini powody i dowody autora onego artykułu bezwarunkowo podpisują i przy wydzieraniu
m już ostatniego ich zabytku t. j. nazwy, biernie się zachowują; zamyśliliśmy, aczkolwiek może mniej udolni do tego, to milczenie ze strony Rusinów przerwać.
Теодор Леонтович, надсянець (нар. в Щуткові біля Любачева), який проживав у Львові, видає там брошуру Odpowiedź na artykuł o nieistnieniu Rusinów umieszczony w Numerze 2gim Dziennika Narodowego. Після прочитання ним статті в газеті зроджується у нього єдина констатація:
Cóż na to powiedzieć, jeżeli „Dziennik Narodowy” w Nrze 2gim Rusinom w Halicyi, na własnej ich ziemi, pośród milionów ich rodaków, otoczonym historycznemi pamiątkami aż od najdawniejszych sięgającemi czasów, byt zaprzecza?, zaprzecza, że są narodem, że mówią mową ojców swoich, myślą i czują po rusku, że są Rusinami?!1
На доказ фальшивости міркувань Корецького щодо стану української мови і культури того часу, Леонтович називає прізвища низки сучасних йому українських літераторів ...
Produkty powiązane
book (ukr): Quo Vadis
mapa: Zabytkowe cerkwie
book (pol): Egzekutor
Kościół Naród Państwo
Nietoperz w Świątyni
Szpieg Watykanu
Kruty
